Керівницвто УжНУ оприлюднило озернення до головного редактора газети «Освіта України», де 5 березня було опубліковано статтю Юрія Зущика «Вуж на пательні». У офіційному виданні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України йдеться про ситуацію з вузом, зокрема про результати недавньої перевірки Ужгородського національного університету Державною інспекцією навчальних закладів.
УжНУ обурила тональність статті та її зміст. У зверненні керівництво вузу пише «Уважаємо за потрібне повідомити широку громадськість про безпідставність більшості тверджень автора, поверховість узагальнень, відверту тенденційність суджень, підміну понять і недоречність аналогій. Так, наприклад, автор не мав жодних підстав та й, переконані, права висловлюватися про керованість студентського руху, порівнювати процес реформування регіональних університетів у місті-мільйоннику Кривому Розі із ситуацією із закарпатськими вишами, тим більше, зараховувати УжНУ до «третьорозрядних» ВНЗ.
Висловлюємо обурення з приводу голослівних тверджень голови Державної інспекції навчальних закладів Михайла Гончаренка щодо «маси!» виявлених в УжНУ порушень. Ставимо під сумнів якість роботи самої комісії, яка, функціонуючи якихось півроку (за словами п. Гончаренка), примудрилася перевірити 35(!) ВНЗ, порівняти результати й дійти висновку, що в Ужгородському національному університеті «ситуація найгірша».
«Реформування вищої освіти на Закарпатті все більше нагадує спробу відвертого рейдерського захоплення,- йдеться у звернення, усе це відбувається при безпосередній підтримці певних очільників Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Ситуація починає досягати апогею: для того, щоб до початку парламентських виборів посадити у крісло ректора УжНУ свою людину, у хід іде все, у тому числі й відверта фальсифікація».
Замість того, щоб вивчити причини обурення студентів та викладачів УжНУ, подається абсолютно довільне трактування проблеми (до речі, із близько 3 тисяч присутніх на мітингу студентів журналіст чомусь побачив лише сотню). Це неприпустимо для такої поважної газети, як “Освіта України”, котра є офіційним виданням Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Зауважимо: коли ситуацію хотів з’ясувати перший заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту України Є. М. Суліма, то він приїхав до Ужгорода особисто. Його відвідини зняли багато питань, оскільки п. Суліма побачив за «проблемою» живих людей та їх позицію. Крім недоліків, перший заступник міністра, на відміну від пана Гончаренка, зумів розгледіти талановитий, згуртований колектив, який уболіває за долю свого університету.
Щоб сформувати негативну думку широкої громадськості про УжНУ, інформацію зумисне публікують в найавторитетнішій освітянській газеті країни під зневажливою назвою.
Якби в матеріалі було вказано реальні недоліки й прорахунки, то з такою конструктивною критикою можна було б погодитися, бо недоліків не буває там, де нічого не роблять. Ідеться ж про відверто спотворені факти. Шановному автору статті з огляду на професійну журналістську етику варто було б узяти коментар (особливо в такій ситуації) принаймні з двох різних джерел.
Намагання журналіста принизити наших колег-експертів з інших вишів, які, мовляв, узгоджували зауваження на рівні підрозділів, виглядає як некомпетентне, провокаційне, таке, що має на меті викликати обурення поведінкою колективу УжНУ.
Але ж сама процедура інспектування ДВНЗ «Ужгородський національний університет» відбувалася із численними грубими порушеннями чинних нормативних документів України в галузі вищої школи. Так, зауваження на рівні експертів здебільшого справді не були доведені до відома керівників підрозділів УжНУ, оскільки це було заборонено головою комісії О. І. Рудешком. На час завершення роботи комісії в університеті з 25-ти залишилося 4 (!) експерти, у тому числі голова комісії та заступник. Таким чином, експерти не були ознайомлені із повним текстом довідки, бо на момент формування документа їх взагалі не було в Ужгороді. У такій ситуації узгоджувати остаточний текст експертизи не те що варто, але й конче необхідно! Крім того, у т.зв. зведеному варіанті експертного документа факти були відверто спотворені, а підписи усіх членів міністерської комісії чомусь уже були каліграфічно виведені на окремому аркуші.
Недарма ще древні казали: «Розділяй і володарюй!». Відверте приниження усього колективу вишу, безапеляційна фальш, намагання ввести громадськість в оману та спроба ведення подальшої війни проти викладачів і студентів університету спонукає оприлюднити текст експертної довідки Державної інспекції щодо перевірки УжНУ (надісланої міністру освіти і науки, молоді та спорту України Д. Табачнику, директору Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Я. Болюбашу і голові Державної інспекції навчальних закладів М. Гончаренку) та коментарі й зауваження до неї професорсько-викладацького колективу нашого навчального закладу», - кажуть в УжНУ.
Текст статті у газеті «Освіта України»
Вуж на пательні
Днями в Ужгороді відбулася студентська акція. Близько сотні спудеїв Ужгородського національного університету (УжНУ) вийшло на вулицю нібито на захист свого ректора. Водночас Микола Вегеш, контракт якого закінчується восьмого квітня, пішов у останній рішучий бій. Він звернувся з листом до керівників інших ВНЗ з пропозицією ініціювати звільнення з посади міністра МОНмолодьспорту Дмитра Табачника і його першого заступника Євгена Суліму.
Студентські протести стали, однак, кульмінацією спектаклю. А почалася історія з того, що в середині лютого в університет із перевіркою приїхали інспектори Державної інспекції навчальних закладів.
САМ ТАКИЙ!
Здавалося б, що в цьому особливого? Адже інспекцію спеціально створили, щоб виявляти порушення, якщо вони є. До того ж ревізори вже встигли перевірити кілька десятків ВНЗ, і черговий огляд стану справ у вишах мав би бути цілком буденним. Але інспекція виявила такий букет порушень, що його вистачило б, мабуть, на три десятки університетів, разом узятих. Отож у ході перевірки було встановлено серйозні кадрові порушення на 17-ти кафедрах УжНУ. Зокрема, там працює менш ніж по п’ять штатних працівників (а це порушення вимоги статті 30 Закону України «Про вищу освіту»), випускові кафедри, які готують магістрів, очолюють кандидати наук, а лекції читають працівники, які взагалі не мають наукового ступеня.
Крім того, інспектори виявили порушення матеріально-технічного характеру, а також методологічного й кадрового. На деяких факультетах виявлено низьку якість освіти, проблеми з легітимністю роботи вченої ради, з елементарним плануванням роботи!
Вочевидь, йдеться не так про зловживання, як про серйозні недоліки в управлінні, нездатність керівництва УжНУ вивести університет на новий рівень. Та замість того, щоб негайно виправити ситуацію, Вегеш і його оточення перейшли в контрнаступ. При цьому вони використовують примітивну тактику звинувачення опонентів у гріхах, на яких їх, власне, й спіймали.
Справді, непросто відстоювати свою точку зору, коли кричать «Сам такий!». Вегеш закинув інспекторам непрофесійність і пообіцяв оскаржити їхню роботу в обласному адмінсуді.
Вивчивши позицію керівництва вишу, «Освіта України» попросила голову Державної інспекції навчальних закладів Михайла Гончаренка прокоментувати ситуацію. Як і очікувалося, держслужбовця обурило нахабство керівництва УжНУ.
«Під час перевірки переважна більшість зауважень була узгоджена з представниками ВНЗ на рівні деканів факультетів, на рівні завкафедр», - рішуче заперечив він закиди на адресу держінспекції. – Наприклад, контрольні, за якими були низькі показники якості знань, теж узгоджувалися з представниками ВНЗ, як ми це завжди робимо. Узгоджувалися і час проведення, і групи, в яких ці контрольні мали проводитися».
Про високий професійний рівень інспекторів свідчить і те, що до комісії з перевірки УжНУ увійшли представники дев’яти провідних ВНЗ — таких, як Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка, Національний гірничий університет, Національний технічний університет ім. Кондратюка (Полтава). Більшість перевіряючи і раніше працювала у кваліфікаційних комісіях.
«Тепер, коли інспекція зробила невтішні висновки щодо роботи Ужгородського національного університету, адміністрація ВНЗ висловила незадоволення результатами перевірки. Щоб вийти з цієї неприємної ситуації, вона спровокувала акції протесту студентів і викладачів», - підсумував Гончаренко.
ОБ’ЄДНУВАТИ НЕ МОЖНА ЛИШАТИ
Отож можна не вірити висновкам комісії Держінспекції чи навпаки. Але факти свідчать про таке. Як визнає сам Микола Вегеш, з 2009-го по 2011-й роки його ВНЗ перевіряли 56 (!) разів. Ймовірно — це рекорд для вітчизняних вишів. На жаль, сумний, бо підтверджує наявність проблем в університеті.
І ще одне. Слова Вегеша про ангажованість Держінспекції не витримують ніякої критики. Цей орган влади створили півроку тому, а за Ужгородський національний університет взялися у 2009-у році. До речі, безлад у цьому ВНЗ непокоїв ще тодішнього міністра освіти Івана Вакарчука. Тож натяк Вегеша на «упереджене ставлення» нинішнього керівника МОНмолодьспорту Дмитра Табачника до його вишу не має під собою жодного підґрунтя.
Та ця «невеличка» суперечність не заважає Вегешу вдаватися до відверто заборонених прийомів — наприклад, підбурювати студентів свого ВНЗ до акцій протестів. Взагалі, сьогодні в Україні мода така: як тільки під кимось захитається крісло., прикриваються молоддю. Ну, а студенти й раді погорлати замість того, щоб навчатися.
Що стосується Вегеша, навіть тут він не зміг зробити все, як належить. «Два дні тому студенти проводили акцію, але не за те, щоб Микола Вегеш залишився на посаді ректора, а проти Постанови Кабінету Міністрів від 10 серпня 2011 року, в якому йдеться про обєднання закарпатських ВНЗ в один, - пояснив «Освіті України» студент Сільвіо Марина з громадської організації «Я маю право».
За його словами, Микола Вегеш не має нічого спільного зі студентським рухом, який діє незалежно: «На акції у нас не було з собою плакатів на підтримку ректора. Нам байдуже, хто буде ректором, аби тільки не об’єднували виші».
Поза тим, створення потужних регіональних університетів на базі кількох менших ВНЗ передбачено програмою реформ Президента Віктора Януковича. Процес уже йде. Найкращий зразок — успіх у місті-мільйоннику Кривому Розі. Там об’єднано чотири виші і два науково-дослідних інститути. Вони стали єдиним Криворізьким державним університетом.
Значний ефект матиме скорочення адміністративних витрат. Зніметься проблема гуртожитків, лабораторних приміщень тощо. Замість шести бухгалтерій, канцелярій, керівних гаражів, головних інженерів і т.п. буде по одній одиниці.
Зате проблеми виникнуть із прошарком адміністративного персоналу. До цього в кожному закладі був свій ректор, і всі вони отримували чималу посадову ставку. Кожен з них мав заступників, секретарок, помічників тощо. Цей апарат скоротять, видатки на нього зменшать.
І найголовніше питання — хто очолить об’єднаний навчальний заклад на Закарпатті. Воно дуже турбує Вегеша, в якого мало шансів на цю посаду. А керувати ж звик — читання лекцій чи місце завідуючого кафедри вже навряд чи задовольнить. Тому він і чіпляється за ректорське крісло з усіх сил, намагаючись використати студентів у своїх цілях.
