На Закарпатті є власний легендарний меч "Excalibur"

Згідно з археологічними даними, на території сучасного Закарпаття відомо понад 70 мечів доби бронзи (3000-850 pp. до н.е.). Це більше, ніж на всій іншій території України разом узятій. Така велика кількість мечів на відносно невеликій території уже сам по собі факт значущий. Знайдено мечі різного типу й збереженості, орнаментації та розмірів, але серед них особливу увагу привертає бронзовий меч, який походить із Великого Березного, а саме умови його відкриття, які дуже нагадують міф про меч знаменитого короля Артура "Екскалібур".

НАЙДАВНІШІ МЕТАЛЕВІ МЕЧІ З'ЯВИЛИСЯ НА ТЕРИТОРІЇ МАЛОЇ АЗІЇ

У 1916 році поблизу Великого Березного будувалася дорога. На гірському хребті робітники натрапили на цікаву знахідку: між двома кам'яними плитами був засунутий бронзовий меч. Останній потрапив у приватну збірку археологів - аматорів із Му-качева - братів Є. і Е. Затлукалів, котрі у 1934 році продали його. Врешті-решт меч потрапив до Національного музею у Празі, де він зберігається і по сьогодні.

Меч із цільнолитим руків'ям, на якому є дископодібна шляпка, оздоблена зіркоподібним візерунком, та три орнаментовані потовщення. Лезо злегка розширене у нижній частині, кінець вістря відламаний. Довжина предмета 60 см, вага 850 г.

Історія меча сягає глибокої давнини. Етнографічні дані свідчать, що у різних народів століттями мечі виготовлялися з дерева. Відомі також мечі з каменю. На території сучасної Японіїїх виготовляли вже понад 10 тис. років тому. Найдавніші металеві мечі, однак, з'явилися лише у кінці IV тис. до н.е. на території Малої Азії. Це були мідні вироби. У середині III тис. до н.е. перші мечі з'являються і на території сучасної

Європи, а саме в Греції, і були вони виготовлені із бронзи. У Карпатському басейні мечі з'являються десь у лершій половині II тис. до н.е.

Меч - один із найбільш поширених символів у міфології багатьох народів, і його символіка зводиться головним чином до протиставлення життя і смерті. Згадаймо дамоклів меч, що висить над людиною на одній волосинці, або вогненний меч, з яким поставлений біля воріт раю після "гріхопадіння" Адама і Єви херувим, щоб стеріг дорогу до Дерева життя. Мечем відсікається все непотрібне і безплідне. Меч символізує вищу справедливість, у міфах він зближується з одним із найбільш значних символів - хрестом. Меч також був символом єдності, союзу (посвячення у лицарське братство в середні віки). Поклавши руку на меч, виголошували клятву. На цій зброї клялися і русичі, підписуючи угоди з греками (X ст.). Він пов'язаний з іншими світами й наділений, особливо у казках, найрізноманітнішими якостями (чарівний меч, непереможний меч тощо).

Недаремно, наприклад, у хетів символом бога війни був саме меч. Про мечі, які кує Перун, розповідається також у "Велесовій книзі". Не менш відомим є і знаменитий меч короля Артура (кін. V - поч. VI ст. н.е.) -

"Екскалібур", навколо якого сформувався цілий цикл легенд.

ЗВИЧАЙ ВИТЯГАТИ МЕЧ ІЗ КАМЕНЯ ДУЖЕ ДАВНІЙ

Артур - герой кельтської міфо-епічної традиції, персонаж європейського середньовіччя, рицар Круглого столу. За легендою, Артур утвердився як король Британії, зумівши витягнути з-під лежачого на олтарі каменя чудесний меч. Цей епізод легенди про Артура має майже прямі аналоги в осетинській міфології на Кавказі. Вчені встановили, що предками Артура були іра-номовні племена язигів, яких римляни переселили у II ст. н.е. на південь Британії. Звичай витягати меч із каменя дуже давній. Про це говорить і давньогрецький міф, пов'язаний із ТеСеєм, який повинен був витягнути з-під скелі меч і сандалі. Очевидно, уже у бронзовому віці витягування меча із каменя перетворилося на звичай під час обрання вождя або короля. Великоберезнянський меч - унікальна знахідка, яка підтверджує існування цього звичаю в кінці бронзового віку (понад З тис. р. тому) і на території сучасного Закарпаття. Можна припустити, що у ту далеку епоху поблизу Великого Березного обирали місцевого вождя.

Отже, при вивченні археологічних знахідок різних епох важливими є усі, навіть найдрібніші деталі, бо саме вони можуть пролити світло на багато не розгаданих ще таємниць нашого минулого.

Йосип Коваль, студент І курсу історичного ф-ту УжНУ.

02 травня 2009р. 13:34