Коли весна — пора засукувати рукави у саду, на городі, турбуючись про майбутній урожай. Щоб плоди були рясними — не завадить запозичити чи обмінятися досвідом роботи. З цього приводу наша газета планує надавати поради садівникам.
Виноград — багаторічна плодова рослина, яка потребує щорічного обрізування. Без нього на кущах різко збільшується кількість пагонів і зменшується сила їх росту, грона і ягоди дрібнішають, кущі втрачають форму, загущуються, а це — плацдарм для хвороб і шкідників. Багаторічні спостереження показали, що у нашому гірському районі виноградники періодично піддаються впливу морозів і весняних заморозків, тому обрізку найкраще проводити у другій половині зими і ранньою весною. Зимово-весняній обрізці винограду потрібний прийом, при якому видаляється в основному однорічний приріст, частина багаторічної деревини, а також сухі та відмерзлі гілки.
Суть обрізування полягає у видаленні чи вкорочуванні окремих пагонів і старіших частин крони куща. Мета і завдання його залежно від віку неоднакові. Для молодих рослин завдання зводиться до створення форми куща з утворенням скелетної постійної його частини — штамба та основних розгалужень у вигляді рукава, плеча, несучих ріжків, сучків і плодових ланок, а для дорослих кущів — до відбору лози для врожаю наступного року, підтримання належної їх форми і періодичного оновлення старих частин крони.
У нашому районі найчастіше зустрічається спосіб вирощування виноградних кущів за типом альтанок або галерей (так званий “лугош”). Цей спосіб забезпечує вирощування міцних кущів, що покривають значну площу й дають високі врожаї і є єдино можливим у невеликих дворах, обмежених стінами будівель. Незважаючи на це, спосіб обрізки залишається за принципом плодової ланки, тобто змішаний: на рукаві однорічні лози обрізують коротко на сучки, залишаючи 2-3 вічка, а верхні — більше на лози.
Виноград може зростати на одному місці 50 і більше років. Тому для свого росту, розвитку і плодоношення потребує великої кількості поживних речовин: азоту, фосфору, калію, магнію, кальцію сірки, заліза та ін. Для формування сталих і високих врожаїв він вимагає воднораз систематичного внесення органічних і мінеральних добрив. Щодо останніх, то ми використовуємо їх не часто. Це пов’язано з дорожнечею мінеральних добрив, та й питання забруднення навколишнього середовища, в першу чергу ґрунтів, при їх використанні мають значення. Тож найдоступнішими для нас є органічні добрива.
До групи органічних добрив належать: гній, перегній, пташиний послід, гноївки, компост, торф, сапропель (намул), попіл, сидеральні добрива. Проте ми традиційно використовуємо, та й взагалі найефективнішими вважаємо гній і попіл. Також ефективним органічним добривом є пташиний послід, у ньому містяться 5 проц. азоту, 3-4 проц. фосфору і 2-3 проц. калію. Тільки застосовувати його треба обережно, розводячи при підживленні водою, оскільки надмірна концентрація цього добрива часто призводить навіть до загибелі рослин. Пізно восени або рано навесні з обох боків виноградної рослини на відстані 50-70 см викопуємо борозни на глибину 20-40 см, які заправляємо гноєм із розрахунку 30-40 кг на кущ і накриваємо землею. Разом з гноєм засипаємо попіл (200-300 г на кущ). Попіл — це джерело калію, а як зазначалось вище, калій забезпечує високу врожайність і визрівання лози.
Такої заправки органічними добривами достатньо на три роки успішного росту, розвитку і плодоношення виноградної рослини. Через кожні три роки агрозахід повторюємо.
