Закарпаття, 21 березня. Міжгірський професійний ліцей, де багаторічно директорує Василь Маринець, послідовно впроваджує інноваційний проект щодо відродження народних художніх ремесел, звичаїв та обрядів, старовинної верховинської кухні в умовах інтенсивного туристично-рекреаційного комплексу.
Вихователь Віктор Фурдь познайомив нас зі своїм сином Василем. Останній, котрий є майстром виробничого навчання, перейняв старовинну технологію виготовлення трембіт. Передав її допитливому молодому чоловіку знаний трембітар Михайло Юрійович Тарахонич. Було ж чому навчатися! Попробуй заставити самобутньо звучати старовинний народний духовий інструмент, або просто трубу без жодних вентилів і клапанів довжиною до чотирьох метрів. Та Василь пізнав «родзинку» старої майстерності. Відтоді, вже зі своїми власними колоритними інструментами, молоді трембітарі ліцею виступають на різних фестивалях, зокрема під відповідною назвою — «На Синевир трембіти кличуть», а також проводжають вівчарів свого та іншого районів на половини випасати стада на розкішних альпійських травах.
—Узагалі трембіти треба робити зі смереки, враженої нічною блискавкою, — розповідає Василь Фурдь. — Таку деревину я і підшуковую за кожної слушної нагоди. Щоб укласти в інструмент і відповідний темперамент довколишнього світу, працюю ночами. І не простими, а теж грозовими, коли крешуть за вікном блискавиці й батожить землю шпаркий дощ.
Помічником пана Василя є талановитий скрипаль Петро Бітлян, котрий завжди прилучається в складі троїстих музик до трембітарів. Він — на третьому курсі Міжгірського професійного ліцею закінчує осягати спеціальність «Різьба по дереву», де якраз і займаються виготовленням художніх виробів із дерева. Такий же фах разом із ним продовжує освоювати колега за музичними вподобаннями, бо є трембітарем і сопілкарем, Владислав Жаба. А от сопілкар Іванко Харів тільки збирається вступати до рідного ліцею, а на підходах до цього бере участь у складі троїстих музик у ролі сопілкаря. До речі, згаданий склад музик просто вразив останній традиційний фестиваль молодих талантів «Рекітське сузір'я».
Гордиться своїм навчальним закладом, якому віддав 33 роки свого життя, старший майстер Петро Новак.
—Маємо ліцензії на підготовку фахівців з дванадцяти спеціальностей, — говорить він. — Наразі готуємо на дев'яти. Гордимося, приміром, що з подібних навчальних закладів на Україні лише два, як і ми, мають власний навчальний готель — у Львові та Сімферополі.
Глибинка глибинкою, а сучасні європейські віяння тут сприйняли сповна. Директор ліцею Василь Маринець для всієї України підготував новий підручник «Німецька мова за професійним спрямуванням». Тут подаються для вивчення практичні розмовні формули при обслуговуванні туристів, тексти щодо приготування їжі та напоїв та лексика, яка стосується обслуговування гостей у ресторанах та готелях. Призначений він не тільки для учнів ПТНЗ, але й кваліфікованих робітників, власників готелів, сільських садиб зеленого туризму, студентів технікумів та коледжів. До речі, за попереднім підручником В.Маринця «Німецька мова для ПТНЗ, кваліфікованих робітників і студентів» 2006 року видання, теж учиться вся Україна. Загальному сприйняттю навчальної книги посприяв великий досвід педагога, котрий родом із місцевого села Річка. Він у Міжгірському ПТУ №12, що згодом стало ліцеєм, із 1985 року. Відразу став директором після закінчення факультету романо-германської філології Ужгородського національного університету. Настійно працює над проблемами ролі професійно-технічних закладів у відродженні народних художніх ремесел, підготовки кадрів для сільського зеленого туризму, фахової спрямованості у викладанні загальноосвітніх предметів. Кожен із його 526 учнів відчуває батьківську опіку свого директора. За триразове харчування протягом місяця кожен платить лише 120 гривень. Пособляє в цьому необхідному процесі підсобне господарство в селі Річка, де й цього року висадили картоплю на двох із половиною гектарах площі. У гуртожитку, де проживають безкоштовно, постійно є гаряча вода.
...А виготовлені в ліцеї майстром Василем Фурдем та його помічниками трембіти пробуджують не тільки дух старовини, але й спадкоємності поколінь мальовничого високогірного району, де нашіптує кожне дерево дивні історичні легенди.
