Тернопільщина. Святкуватимуть 500-річчя Скалата
Уже братися до створення програми святкування півтисячолітнього ювілею Скалата порадив голова обладмінстрації Валентин Хоптян керівникам Підволочиського району.
Влада обіцяє навіть, що незабаром організує виїздну нараду у Скалаті — вивчатимуть, як готувати місто до свята.
Перша згадка про Скалат як село зустрічається в письмових джерелах, датованих 1512 роком, коли він входив до Теребовлянського повіту Руського воєводства. На межі XVI—XVII століть від короля Сигізмунда ІІІ містечко одержало магдебурзьке право і у 1600 р. вже вважалося самоврядним містом. Незважаючи на певний розвиток ремесел, основним заняттям населення все ж було землеробство. На 1628 рік місту належало сім ланів землі.
Власниками Скалата за часів Речі Посполитої були шляхтичі Калиновські, згодом — Тарли, а наприкінці XVIII століття — Понятовські гербу «Цьолек». У 1766 р. права міста на магдебурію були підтверджені грамотою короля Станіслава-Августа Понятовського.
Великого лиха жителям Скалата завдавали часті напади турецько-татарських орд. У 1675 році війська паші Ібрагіма Шишмана вщент зруйнували місто. Тоді фортецю міста намагалися взяти також, але безуспішно, польскі війська під командуванням короля Яна ІІІ Собеського.
У 1772 році, з Першим поділом Речі Посполитої, Скалат підпав під владу Австрії, і його було зараховано до Тернопільської округи, а з 1867 р. він став повітовим містом.
Де шлях свій скелі Товтри розпочали,
Вітри злетілись з сивого Збруча,
Постало місто моє древнє — Скалат,
Моє начало всіх людських начал.
Я з тих країв, де корені народу,
І шмат землі — моя Галичина.
Ще пам\'ятає із якого роду
Походить материнська твердь земна.
Пов\'язаний фортечними валами,
Під Медобори влігся горілиць
Мій Скалат рідний — місто над містами,
Яке гарніше від мільйон столиць.
Мій Скалат б\'ється в України грудях,
Цвіте на віковічній цій землі.
Стрічають всіх гостинно наші люди
Завжди із хлібом — сіллю на столі.
Йосип Свіжак
