У кінці поточного тижня буде 100 днів від призначення Валерії Гонтарєвої на посаду глави НБУ. Для багатьох як пересічних громадян, так і професійних фінансистів, питання, наскільки вона успішно впоралася зі своїми обов’язками, може здатися, як мінімум, риторичним, щоб не сказати недоречним. Загальний посил буде зводитися приблизно до того, що, мовляв, подивіться, люди добрі, на курс, який і на міжбанківському, і на готівковому ринку (в останньому випадку – «сірому» й «чорному») уже брав висоту 15 грн/дол. Які ще питання?..
І перебити це твердження настільки ж коротким та ємким контраргументом непросто. Якщо взагалі можливо. Бо, як мінімум, зерно істини тут є.
Як би не виляли в НБУ, стверджуючи, що згідно з законодавством основне його завдання – підтримка цінової стабільності (наче девальвація не впливає на інфляцію), що він має обмежений інструментарій впливу на динаміку курсу, а левова частка відповідальності на уряді як диригенту економічної політики в державі й т.д., - факт лишається фактом: для більшості населення питання курсу – це однозначно прерогатива НБУ.
Водночас якщо хоч трішки вдатися в деталі, звичайно, дивно було б стверджувати, що нинішнє ослаблення курсу гривні – виключно наслідок, наприклад, непрофесійності чи й зловживань з боку керівництва НБУ, особливо на фоні війни на Донбасі, падіння економіки, зупинки багатьох важливих підприємств, відтоку капіталу і т.д. Основне в діагностиці поточних проблем - відокремити об’єктивні передумови («воєнно-політично-економічні») від суб’єктивних (регуляторних), які зрештою або поглиблюють, або мінімізовують негативний ефект від перших.
Складно пригадати якісь особливо оригінальні та ефективні ходи від НБУ за останні три місяці (передусім, з серпня по сьогодні, коли напруга на фінансових ринках сягнула піку). Однак гіперунікальних рецептів протидії кризі FINBALANCE не вдалося почути і від багатьох банкірів, з якими вдалося офіційно й неофіційно покомунікувати. Вони здебільшого вказують на ті чи інші нюанси при застосуванні регулятором класичних інструментів.
Однак і тут є обставини, які пояснюють неоптимальну ефективність НБУ. Чи не основна серед них – низький рівень золотовалютних резервів, який не дозволяє НБУ «щедрим» виходом на ринок погасити сплеск попиту на валюту. Решта нюансів – похідні.
Однак навряд чи Нацбанк можна назвати «абсолютним» заручником ситуації, оскільки він має потужний важіль впливу на ринок – як-то запровадження різноманітних адмінобмежень. Так, з одного боку, НБУ їх використовує. З іншого боку, виходить це якось доволі в’яло, через що ефективність помітно знижується. Передумови для цього – як, можливо, внутрішнє несприйняття таких заходів персонально В. Гонтарєвою як людиною «з ринку» (що, однак поєднується зі схильністю до «авторитарного» стилю управління), і з боку МВФ, до якого держоргани вимушені дуже уважно прислухатися. Однак від цього не легше. Маємо що маємо – паніка і серед населення, і бізнесу (закономірна за воєнних умов) належно не присікається. І намагання регулятора діяти переважно ринковими методами в форс-мажорній ситуації зрештою самому ж ринку вилізло боком.
При цьому ті адмінзаходи, які вживаються, видаються дещо половинчастими через їх слабку підготовку. Як у випадку хоча б введення 3-тисячного ліміту (в гривні) на придбання валюти, про що FINBALANCE уже писав (див. ).
Безумовно, на НБУ додатково тисне фактор виборів, суттєво звужуючи поле для маневру через побоювання політичного керівництва втратити електоральні бали (якщо говорити, наприклад, про запровадження мораторію на дострокове зняття депозитів). Але владі слід чітко давати звіт – за існування ризиків подальшої девальвації вже зараз потрібно грати на випередження. Інакше після одних дострокових парламентських виборів доведеться проводити інші. Причому, можливо, в менші строки, ніж це визначено Конституцією. «Театральне» ж затисканням курсу до 12,95 грн/дол. саме по собі нездатне заспокоїти населення та бізнес. І тим паче вирішити фундаментальні проблеми економіки, над вирішенням яких системної роботи не проглядається.
Думки експертів:
Тамаш Хак-Ковач, голова правління «ОТП Банку»:
У нинішніх умовах я взагалі не хотів би критикувати регулятора, оскільки НБУ зараз доводиться працювати в надзвичайно важких умовах, знаходячись, як між молотом і ковадлом, в конфліктній ситуації між короткостроковими і довгостроковими цілями і ефектами на банківську систему, між фінансовими і політичними факторами, між вимогами міжнародних кредиторів і населення тощо.
Але з того, що показала сама реальність, можна відзначити неефективність і неприйнятність ручного управління фінансовим ринком. Цей метод просто не працює. Ще з часів радянської економіки ми знаємо такий ефект: якщо в ручному режимі призначити ціну, яка не відповідає попиту і пропозиції, отримаємо дефіцит. Цей ефект і продемонстрував валютний ринок тиждень тому. Збалансованому, послідовному розвитку ринку можуть служити тільки ринкові механізми. І НБУ, здається, це вже зрозумів.
До позитивних результатів роботи регулятора можу віднести посилення та підвищення ефективності банківського нагляду, в тому числі усунення з ринку неадекватних гравців. На це спрямовані активні дії НБУ з діагностики фінансового стану фінустанов із введенням кураторів у проблемні банки; стрес-тестування, яке повинно показати справжню картину необхідної докапіталізації банків тощо.
Все це дуже непрості, але необхідні кроки. Вони зустрічають певну протидію. Але без таких регулятивних заходів майбутнє банківської системи бачиться безперспективним.
Катерина Рожкова, в.о. голови правління Platinum Bank:
Зрозуміло, що в ситуації, коли частина території країни охоплена бойовими діями, експортні галузі промисловості фактично паралізовані, решта економіки переживає не найкращі часи, взагалі важко говорити про стабілізацію валютного ринку та банківської системи. Наразі Національний банк застосовує всі можливі механізми для стабілізації ситуації. В таких умовах, напевно, жодна фінансова система в світі не працювала б стабільно. Немає напрацьованих рішень і досвіду. Але НБУ на регулярній основі зустрічається з 40-ка найбільшими банками з метою оцінки ситуації і пошуку найбільш оптимальних рішень, такий діалог є позитивним знаком для пошуку рішень в швидко змінних обставинах в країні.
Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Ukraine:
Я бачу дві проблеми. Перша – це сумніви щодо перспектив української державності (сюди і війна, і хаотичні дії урядовців). Скажемо відверто, якщо уряд не впорається, то такої валюти як гривня більше не буде. Друге – це відсутність розуміння механізмів вільного плавання. Пан Кубів ввів плаваючий курс, а як плавати в цьому вільному плаванні не сказав. Тому ринок якось інтуїтивно вирішив, що просто буде інший рівень ціни гривні, 11/12/13, а суть в тому, що змінилась сама природа курсоутворення.
Щоб вирішити першу проблему це потрібно показувати успіхи на фронті. Дипломатія – це добре, але словами і стурбованостями нас ніхто не захистить. А щоб вирішити другу проблему, слід створити інфраструктуру валютного ринку, щоб імпортери не смикались через кожне коливання курсу, а могли купити собі страховку на рік вперед і більше про курсові коливання не думати.
